· трудова експлуатація
· сексуальна експлуатація
· використання у порнографії
· залучення до жебракування
· продаж дитини
· вилучення органів
· примусова вагітність/ примусове переривання вагітності
· примусове одруження
· примусове удочеріння / усиновлення з метою наживи
· проведення дослідів над людиною
· використання у збройних конфліктах
· втягнення у злочинну діяльність
1. Процедура встановлення статусу розпочинається з подання особою, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, заяви до місцевої держадміністрації за місцем перебування. Форма заяви затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 18.06.2012 № 366 «Про затвердження форм заяв про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, журналу реєстрації заяв осіб, які мають намір отримати статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, розписки про нерозголошення відомостей, облікової картки особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, журналу реєстрації видачі довідок про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми», зареєстрована в Міністерстві юстиції України 09.07.2012 за № 1133/21445 (далі - Наказ від 18.06.2012 № 366).
2. Заяви реєструються у відповідному журналі за формою, затвердженою Наказом від 18.06.2012 № 366.
3. У разі звернення для встановлення статусу особи, яка органами внутрішніх справ чи судом визнана потерпілою від злочину, пов'язаного з торгівлею людьми, або цивільним позивачем у справі на підставі винесеної постанови чи ухвали, або особи, яка постраждала від торгівлі людьми на території іншої держави, що підтверджено результатами розслідування відповідних органів такої держави, заява зазначеної особи приймається без проведення співбесіди посадовою особою.
4. Після отримання заяви про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, посадова особа направляє постраждалу особу до центру соціальних служб за місцем перебування для складання оцінки потреб постраждалої особи.
Оцінка потреб постраждалої особи, проводиться за формою, затвердженою наказом Мінсоцполітики від 14.09.2012 № 578 «Про затвердження форм оцінки потреб особи, яка постраждала від торгівлі людьми; плану реабілітації особи, яка постраждала від торгівлі людьми; обліку осіб, які постраждали від торгівлі людьми; звіту щодо осіб, які постраждали від торгівлі людьми», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2.10.2012 за № 1679/21991.
5. Іноземцю або особі без громадянства, яка звернулася для встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми на території України, місцевою держадміністрацією протягом двох робочих днів від дати подання заяви про встановлення статусу видається довідка про звернення іноземця або особи без громадянства щодо встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 417 «Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми» (далі – Постановою від 23.05.2012 № 417), яка є підставою для звернення до територіального органу або підрозділу ДМС для здійснення процедури реєстрації.
6. Наступним кроком у встановленні статусу є проведення посадовою особою протягом трьох робочих днів з дати подання заяви співбесіди з особою, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, та заповнення опитувального листа згідно з формою, затвердженою Постановою від 23.05.2012 № 417.
7. Посадова особа, яка проводить співбесіду, оформляє розписку про нерозголошення відомостей, які їй стали відомі під час проведення співбесіди, за формою, затвердженою Наказом від 18.06.2012 № 366.
8. Після проведення співбесіди особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми (або її законний представник), ознайомлюється з опитувальним листом та підписує його. У разі незгоди із змістом опитувального листа така особа (або її законний представник) має право надати свої зауваження в письмовому вигляді.
9. У разі коли особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, в заяві зазначила про потребу в наданні їй притулку, медичної, психологічної та іншої допомоги, місцева держадміністрація, а також суб’єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми та безпосередньо виявили таку особу під час виконання своїх функціональних обов’язків, невідкладно здійснюють заходи щодо забезпечення надання такій особі притулку, медичної, психологічної та іншої допомоги.
10. На підставі інформації, отриманої під час проведення співбесіди, посадова особа оформляє протягом двох робочих днів облікову картку особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, за формою, затвердженою Наказом від 18.06.2012 № 366.
11. Відповідальний підрозділ залучає суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, до проведення у семиденний строк перевірки інформації, зазначеної в опитувальному листі, щодо її достовірності (далі - перевірка).
12. Місцева державна адміністрація протягом двох робочих днів з дня
завершення перевірки подає до Національної соціальної сервісної служби України такі документи:
Зазначені документи розглядаються Національною соціальною сервісною службою України впродовж п’яти робочих днів від дати їх реєстрації. За результатами розгляду Національної соціальної сервісної служби України надсилає місцевій держадміністрації лист про встановлення статусу або відмову у його встановленні з обгрунтуванням причин такої відмови.
13. Підставами для встановлення статусу є:
14. Невідповідність інформації, наданої особою, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, та інформації, зібраної під час проведення перевірки, є підставою для відмови у встановленні статусу.
15. У разі встановлення статусу особі, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, посадова особа протягом п'яти робочих днів з дня надходження листа від Національної соціальної сервісної служби України видає такій особі довідку про встановлення статусу згідно з формою затвердженою Постановою від 23.05.2012 № 417.
16. Після отримання іноземцем або особою без громадянства довідки про встановлення статусу довідка про звернення щодо встановлення статусу втрачає чинність.
17. Довідка про встановлення статусу реєструється у відповідному журналі за формою, затвердженою Наказом від 18.06.2012 № 366.
18. Статус надається терміном до двох років та може бути продовжений за рішенням Національної соціальної сервісної служби України не більш як на один рік. Для продовження зазначеного строку місцева держадміністрація подає до Національної соціальної сервісної служби України відповідне письмове обгрунтування. У разі прийняття рішення про продовження такого строку до довідки про встановлення статусу вносяться відповідні відомості.
19. У разі прийняття рішення про відмову у встановленні статусу місцева держадміністрація протягом п'яти робочих днів повідомляє особу, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, про його прийняття. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
20. Позбавлення статусу здійснюється у разі його встановлення на підставі поданих завідомо неправдивих відомостей або недійсних документів, що мали істотне значення для його встановлення.
У такому випадку особа, яку позбавлено статусу, відшкодовує виплачену їй одноразову матеріальну допомогу та всі витрати, пов'язані з наданням їй послуг.
21. Розголошення суб'єктами, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, відомостей про особу, яка постраждала від торгівлі людьми, здійснюється у випадках, визначених законодавством.
Загальний термін проведення процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, не може перевищувати місячний термін з дня проведення співбесіди з особою у місцевій держадміністрації.
Відповідно до Закону України „Про протидію торгівлі людьми”, особи, які постраждали від торгівлі людьми у разі потреби можуть отримати комплексну психологічну, соціально-педагогічну, соціально-медичну, юридичну, інформаційну, допомогу у працевлаштуванні та перекваліфікації та інші види допомоги в одному з діючої мережі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді або центрів соціально-психологічної допомоги.
Людина, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, може подати до місцевої державної адміністрації за місцем перебування заяву про встановлення відповідного статусу. За результатами розгляду заяви та інших матеріалів справи, Міністерство соціальної політики України приймає рішення про встановлення або відмову у встановленні статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми. У разі прийняття рішення про відмову у встановленні статусу, таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді є основним виконавцем заходів з надання допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, на які покладені функції зі здійснення оцінки потреб постраждалої особи, розробки плану її реабілітації, координації та контролю за його виконанням.
Також допомогу постраждалі особи можуть отримати в територіальних центрах соціального обслуговування (надання соціальних послуг). Діти, які постраждали від торгівлі людьми можуть бути влаштовані до центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та притулків для дітей з метою тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги.
Особа, якій встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на забезпечення особистої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання:
1) інформації щодо своїх прав та можливостей, викладеної мовою, якою володіє така особа;
2) медичної, психологічної, соціальної, правової та іншої необхідної допомоги;
3) тимчасового розміщення, за бажанням постраждалої особи та у разі відсутності житла, в закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, на строк до трьох місяців, який у разі необхідності може бути продовжено за рішенням місцевої державної адміністрації, зокрема у зв'язку з участю особи в якості постраждалого або свідка у кримінальному процесі;
4) відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які її заподіяли, у порядку, встановленому Цивільним кодексом України;
5) одноразової матеріальної допомоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
6) допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на освіту та професійну підготовку.
Іноземець та особа без громадянства, якій встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми на території України, крім передбачених частиною першою цієї статті прав, має також право на:
1) безоплатне отримання послуг перекладача;
2) тимчасове перебування в Україні строком до трьох місяців, який може бути продовжено у разі необхідності, зокрема у зв'язку з їхньою участю в якості постраждалих або свідків у кримінальному процесі;
3) постійне проживання на території України в порядку, встановленому законодавством.
Довідка про статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, є підставою для реєстрації в територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань міграції за місцем проживання особи, яка постраждала від торгівлі людьми.
Особа, яка постраждала від торгівлі людьми на території України та громадяни України, які постраждали від торгівлі людьми на території іншої держави мають однакові права.
Якщо ви або ваші близькі опинилися в небезпеці, можна скористатися такими сервісами:
В Україні працює єдиний онлайн-майданчик для українців/-ок, постраждалих внаслідок війни - Платформа допомоги врятованим https://www.help-platform.in.ua/
На Платформі зібрана інформація про всі ключові перевірені сервіси фахової соціально-психологічної, юридичної, інформаційної підтримки під час війни.
Ініціативи, розміщені на cайті спрямовані на допомогу українцям як в Україні, так і за її межами. Ви можете простіше і швидше зв'язатися з потрібним сервісом, де б Ви не перебували.
Всі сервіси конфіденційні та безоплатні.
Платформа допомоги врятованим створена за ініціативи Офіс Віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції сприяння Урядова уповноважена з ґендерної політикита підтримки Фонд Народонаселення ООН в Україні - UNFPA Ukraine
Національна соціальна сервісна служба України розробила інформаційні пам’ятки з питань запобігання та протидії домашньому насильству, торгівлі людьми та дискримінації за ознакою статі, де, зокрема, зазначаються контакти допомоги. З цими пам’ятками можна ознайомитися за наступними посиланнями:
Принагідно наводимо декілька поширених міфів про насильство, що перешкоджають постраждалим звертатися за допомогою.
Міф 1: «Від насильства страждають лише жінки».
Офіційна статистика і дослідження показують, що найчастіше жінки та дівчата стають потерпілими. Та насправді ж чоловіки також можуть потерпати від різних форм насильства. Однак, це може залишатися менш помітним через стереотипи чи тиск соціальних очікувань. Варто пам’ятати, що насильство може торкатися будь-кого, незалежно від статі, віку чи соціального статусу.
Міф 2: «Насильство має лише фізичний прояв».
Ні, насильство не обмежується лише ударами чи побоями. Воно може бути психологічним, сексуальним та економічним.
Міф 3: «Потрібно терпіти заради дітей».
Застосування насильства не робить щасливими ані батьків, ані дітей, адже здатне спричинити психологічні та емоційні травми дітям і впливати на їхні майбутні стосунки.
Міф 4: «Зґвалтування в шлюбі не існує».
Часто згоду в шлюбі сприймають як «подружні обов’язки», натомість агресію кривдника помилково називаючи пристрастю чи темпераментом. Проте, статевий акт без згоди – є зґвалтуванням.
Міф 5: «Кривдник/ця ніколи не виправиться».
Вчасне звернення до соціальних служб та психотерапевтів можуть сприяти зміні поведінки кривдника/ці та збереженню стосунків. Не слід сліпо вірити, що коло насилля розірветься, якщо не докладати зусиль або не звертатися за допомогою.
Інформаційна пам'ятка щодо запобігання та протидії домашньому насильству
За матеріалами Національної соціальної сервісної служби України
24.12.2021:
Спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству
Відповідно до статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать:
терміновий заборонний припис стосовно кривдника;
обмежувальний припис стосовно кривдника;
взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи;
направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:
1) зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення. Працівники уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України можуть у встановленому законом порядку застосовувати поліцейські заходи примусу для виселення з житлового приміщення кривдника, якщо терміновий заборонний припис передбачає зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, а кривдник відмовляється добровільно його залишити.
Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.
Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.
Обмежувальний припис стосовно кривдника видається у судовому порядку.
Право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають:
1) постраждала особа або її представник;
2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування;
3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
За заявою вищезазначених осіб, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення попереднього строку, встановленого судовим рішенням.
Уповноважений підрозділ органу Національної поліції України бере на профілактичний облік кривдника з моменту виявлення факту вчинення ним домашнього насильства на встановлений законодавством строк і проводить з ним профілактичну роботу.
Суб’єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
Кривдник, який порушив вимоги спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, несе відповідальність відповідно до закону.
Звертаємо увагу, що безоплатна правова допомога надається Новгород-Сіверським бюро правової допомоги за адресою: м. Новгород-Сіверський, вул. Свободи, 12, тел.: (04658) 3-14-87.
(30-03-2021)
Для переважної більшості людей домашнє насильство – це традиційно вкорінена норма, установлена поколіннями. Постраждалі від домашнього насильства (переважно жінки) не можуть належним чином виконувати свої батьківські обов’язки, внаслідок чого зростає рівень соціального сирітства.
Насильство щодо жінок і дівчат негативно впливає на їх репродуктивне здоров’я, внаслідок чого знижується рівень народжуваності та збільшується кількість новонароджених дітей з вадами здоров’я.
COVID-19 безжально змінив життя людей, з’явилися додаткові фактори, які провокують прояви домашнього насильства.
Саме тому Міністерство соціальної політики України розпочинає інформаційну кампанію «Не дай домашньому насильству шанс!»
Діти, які зростають у сім’ях, де відбувається насильство, в майбутньому можуть переносити цей негативний досвід у власне життя.
Багатьом людям здається, що насильство найчастіше відбувається у сім’ях, де зловживають алкоголем чи вживають наркотики, що жертвами насильства стають неосвічені особи. Однак, це не так!
Домашнє насильство має місце в сім’ї незалежно від соціального статусу, релігійних переконань чи етнічного походження.
Мінсоцполітики інформує: якщо ви потребуєте консультації, ще не готові звернутися до поліції з даного питання, то можете зателефонувати на номери «гарячих ліній», де вам нададуть консультації та роз’яснення. А саме: 15-47; 0-800-500-335; 116-123; 0-800-500-225; 116-111; 15-45; 0-800-213-103; 102.
Контакти районної державної адміністрації: телефон (04658) 2-12-13, електронна адреса: [email protected]
ЗАКОН УКРАЇНИ "Про запобігання та протидію домашньому насильству"
Людям із порушенням зору
