07 жовтня 2013
За легендою, монастир над Десною заснований у 1033 році чернігівським князем Мстиславом Тьмутараканським. Всього було у його тисячолітній історії – і злетів, і падінь, і розорень… У Велику Вітчизняну за його стінами гітлерівці закатували 20 тисяч військовополонених. Потім тут розміщувались і дитячий будинок, і будинок інвалідів, і склади… А руйнація обганяла реставрацію…
Повернулась обитель Божа, де колись служили й Димитрій Ростовський, і Лазар Баранович, у лоно церкви завдяки Президентові України Леоніду Кучмі. Не мало зробив для цього тодішній голова облдержадміністрації Валентин Мельничук – тепер заступник голови обласної ради. Вони, а також в.о. заступника голови облдержадміністрації Юрій Музика взяли участь в урочистостях з нагоди ювілею Спасо-Преображенського монастиря, їм хліб-сіль від новгород-сіверців.
Гості поклали квіти до пам’ятника жертвам фашизму біля монастирської стіни.
Богослужіння очолив єпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій. Участь у ньому взяли священики з храмів Чернігівщини і Сумщини.
Леонідові Кучмі і Валентину Мельничуку вручені ордени Православної Церкви. Колишній Президент подарував монастирю Євангеліє, випущене до 1025-ліття хрещення України-Русі спеціально для найшанованіших гостей.
- У нас в обителі склався свій устав. А відтепер кожен намісник складатиме присягу на цьому Євангеліє, - вирішили в монастирі.
В розмові з журналістами Леонід Данилович та Валентин Васильович згадали, як у 1990-их розпочиналась реставрація монастиря.
- Навіть мені було спершу страшнувато братися за це: такий був розор, дещо лежало в руїнах ще з війни. Та коли берешся за справу – вона піддається, а коли за святу справу – сам Бог допомагає, - сказав колишній Президент-земляк. – Оце наша національна святиня, оце наша національна ідея!.. Це святе місце для всього слов’янського роду…
Згадали, й як тут у 2004-му зустрілись три президенти – України, Росії, Білорусі. Насправді ж на тій зустрічі було п’ять Президентів: разом з тодішніми Главами трьох слов’янських держав були й Віктор Янукович та Дмитрій Медвєдєв.
Задоволені залишились гості тим, що великі фінансові вкладення і не менші труди в реставрацію не стали марними. Обитель служить Богові, музей-заповідник «Слово о полку Ігоревім», що теж за монастирськими стінами, - вітчизняній культурі. Тут підтримується лад, сюди йдуть і їдуть люди.
Гості оглянули виставку «Духовні цінності Сіверщини. Минуле й сьогодення». Книги-стародруки й ікони – із музейних запасників, фотографії, картини, вишивки, вироби з бісеру – від митців клубу «Княжа скарбниця» (колектив має звання народного).
Завітали й до музею. Він займає якраз те приміщення (Покої настоятеля), в яке у війну влучила бомба і яке чекало відновлення більше 50 років. Підняли з руїн, повернули світові у його первозданному вигляді. В музеї найдовше гості затримались у залі, присвяченій історії монастиря.
- Дарма, що дата 1033-ій сприймається як легендарна. Підмурки собору підтверджують древність обителі, яка була, безперечно, однією з найперших на Русі, - сказала заступник директора музею-заповідника Олена Радченко, якій випало провести цю особливу екскурсію.
А після молебня у Спасо-Преображенському соборі відбувся хресний хід довкола монастиря.
Ганна Халіман, редактор газети "Сіверський край"
Людям із порушенням зору