Коропська районна державна адміністрація Коропська РДА Чернігівської області

Кожен, хто опинився у цьому закладі, має свою історію, свою життєву дорогу. Звивистою та нелегкою була вона і в Уляни Самійлівни Негрій, яка свою старість зустрічає у рідній Нехаївці, але не в рідній хаті.

- Я народилася у 1935 році, в одинадцятому місяці. Оце вже мені 76 років, - починає свою розповідь пенсіонерка. - У школу ходила 4 класи. А потім, як подорослішала, все життя працювала у колгоспі, на будівництвах. Як закінчувались польові роботи на пайках, починалися будівельні.

Різноробочою трудилася Уляна Самійлівна і на будівництві коропської двоповерхової лікарні, і приміщення нехаївської здравниці будувала. Хіба ж думала-гадала тоді, у молодості, каже, що сама віку тут доживатиме.

- Була у мене дівчинка, - сльози набігають на очі жінки при згадці про рідну дитину. - Звали Людою. Але загинула вона трагічно у 5 рочків. Сталося це, коли будували трасу на Короп. Гралася біля дороги. Як мені потім розповідали (за нею якраз сестра гляділа), йшла череда корів і їхав автомобіль. Камінець з-під машини вилетів і вдарив мою донечку по лобі. І вона так розгубилася, що побігла не вздовж, а поперек дороги, якраз під колеса…

Сімейного щастя, як і материнського, жінка також не зазнала. З чоловіком розійшлися ще до цієї жахливої аварії.

- Останнім часом я працювала у бригаді. Але до пенсії рік не доробила, - каже наша співрозмовниця. - Здоров'я підвело: два хребтові диски сповзли, затисло центральний нерв.

Вже дев'ятий місяць Уляна Самійлівна перебуває у стаціонарному відділенні для літніх людей. Свою хату у селі, яку будували ще батьки, залишила порожніти.

- Немає в мене вже нікого, хто б міг доглянути. А сама по дому робити не дужаю нічого. Отож і вийшло так, що будувала колись це приміщення для інших людей, а довелося тут самій жити…