13 листопада 2017
13 листопада 1708 р. сталася одна з найбільших трагедій в історії України – знищення Батурина. Йшов восьмий рік Великої Північної війни. Молодий король Швеції та чудовий полководець Карл ХІІ отримував перемогу за перемогою над московськими військами. Старий та мудрий гетьман Іван Мазепа, розуміючи політику Петра І та московського царату загалом, передбачав, що козацька автономія буде постійно утискатися.
А бажання царя зробити з козаків регулярну лінійну армію означало б кінець козацтву, як стану, а отже, і державності загалом. Гетьман, правильно оцінюючи політичну ситуацію, розумів: союз із Карлом ХІІ - це реальний шанс вирватися з братських обіймів Москви і отримати реальний суверенітет під протекторатом шведського короля. Тривала війна втомлювала і шведське військо, а тактика випаленої землі, використовувана московитами не дозволяла зробити шведам зимовий похід на Смоленськ та Москву. Гетьман запропонував своєму новому союзнику зимівлю в своїй столиці - Батурині, добре укріпленій з великою кількістю гармат, їжі та солдат. Російський цар, дізнавшись про перехід гетьмана до шведів посилає князя Меньшикова з 20-25-тисячним військом і наказує в найкоротший термін взяти Батурин. Мазепа з 3-тисячною армією вирушив на зустріч Карлу ХІІ, в Батурині залишилося близько 7-8-ми тис. козаків.
Підійшовши до міста Меншиков відправляє гінця з пропозицією здатися, на що батуринці відповіли гарматним залпом. Попри високий бойовий дух, серед оборонців Батурина була частина козаків очолювана наказним(в/о) полковником Іваном Носом, яка хотіла здати місто московитам. Зрадник був прикований до гармати, але навіть в такому стані він через свого сотника Соломаху передає Меншикову інформацію про розташування чорних ходів. 13 листопада о 6-й ранку драгуни Меньшикова вриваються в місто, і починається кривава бійня. Незважаючи на раптову атаку в спину, козаки знищили біля 3 тисяч ворогів, але цього було недостатньо - місто впало протягом кількох годин.
Але тут трагедія тільки почалася. Частина московитів була зайнята розграбуванням міста, а інша частина знищувала полонених козаків. Частина козаків була четвертована, частина прибита до плотів, інших вбивали та катували такими способами, на які їм вистачало фантазії. Згідно свідчень сучасників, було вирізане все цивільне населення, в тому числі жінки, діти і старші люди. Врятувалося близько 1,5 тис. людей, які покинули місто напередодні. Кількість жертв Батуринської трагедії історики визначають в 11-15 тис. людей (цивільні та військові), саме місто було повністю розграбовано і спалено, загарбники не пошкодували навіть церков.
Дикі подробиці Батуринської трагедії сколихнули Європу. Пруський посол Кайзерлінг і його англійський колега Витворт повідомили своїм країнам про каральну операцію росіян. А от що доповідав у Париж французький посол: «Україна залита кров’ю, зруйнована грабежами і всюди уявляє собою страшну картину варварства переможців…».
1708 року у Батурині було близько 20 тисяч мешканців. 1726 року, через 18 років після знищення, це місто було безлюдним, а мешканці, що вціліли, жили по околицях (428 дворів).