Коропська районна державна адміністрація Коропська РДА Чернігівської області

"В полях фламандських квітне мак Поміж хрестів - скорботний знак

По нас; а жайвір серед хмар

Нам шле свій спів - останній дар,

Ледь чутний тут крізь грім атак.

Бо ми, полеглі в цих полях,

Ми, що кохали, нині - прах,

Жили - і прийняли удар

В полях фламандських.

Ідіть у бій, забувши страх,

Нам світоч випав з рук, відтак -

Вам підіймати цей тягар!

Якщо загасне віри жар -

Наш сон розвіється, як мак,

В полях фламандських..."

(переклад Оксани Самари)

Цей вірш канадського військового лікаря Джона Мак-Крея, написаний далекого 1915 року, у розпал Першої світової війни, знають ледве не в усьому світі. Саме цей вірш породив один із найважливіших символів у сучасній західній цивілізації - образ маку, в якому сконцентрована пам'ять за жертвами усіх збройних конфліктів ХХ століття.

Хрести із червоними маками, встановлені на паркані неподалік лондонського Тауера в рамках акції пам'яті про загиблих у Першій світовій війні

У вересні 2014 року в рамках заходів, приурочених до річниці завершення Другої світової війни, з'явився абсолютно новий, до того часу практично невідомий українцям образ червоного маку. Натомість в Європі та США цей символ використовують уже дуже давно. Український варіант не є простим копіюванням західного символу. Харківський дизайнер Сергій Мішакін стилізував його так, що графічне зображення стало своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого - кривавий слід від кулі.

Український символ маку і медалі на лацкані ветерана під час заходів із відзначення 70-ї річниці завершення Другої світової війни (фото - УНІАН)

Символ - це більше, ніж просто знак, який позначає певне поняття. Це передусім прив'язка до системи координат, до спадкоємності. Якщо червоний мак зрозуміють і визнають українці, ми матимемо добру нагоду переосмислити місце України у війнах ХХ століття, передусім у Другій світовій війні.

А ще ми нарешті відійдемо від терміну "Велика вітчизняна війна", який прив'язує нас до радянської імперії, якої давно не існує, хоч як би декому із сильних світу цього не хотілося визнавати цей доконаний факт.

В українській міфології мак має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. Ця квітка часто згадується в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби. У відомій пісні “Ой, ти, Морозенку, славний козаче”, мак згадується поруч зі смертю козака: “…Обступили Морозенка турецькії війська. По тім боці запорожці покопали шанці; Ой, впіймали Морозенка у неділю вранці. Ой, недаром ранесенько той мак розпускався, – Ой, уже наш Морозенко в неволю попався…” Образ маку нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну.

З народної творчості мак у такому символічному значенні перейшов у художню літературу. В Івана Франка: “Гей, Січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно святе”. Легенду про мак обробив і Михайло Стельмах у творі “У долині мак цвіте”: “…Ординці воїна скришили, на землю впало тіло біле і, наче зерно, проросло, а влітку маком зацвіло…” Одна із героїнь роману Олеся Гончара "Прапороносці" гине в долині червоних маків.

Пам'ятник Батьківщини-матері на Співочому полі в Києві також прикрасили червоними маками (фото - УНІАН)

Помаранчево-чорна георгіївська стрічка від початку була символом відзнаки військової доблесті у російській імперії, згодом Сталін її зробив Гвардійською стрічкою, але знову ж таки цей символ передусім означав похвалу воїну, а не пам'ять за загиблим. І тільки 2005 року російська влада повернула з небуття старий імперський символ, додавши до нього гасло "Я пам'ятаю, я пишаюся".

Тепер простий математичний підрахунок. Георгіївська стрічка - 10 років існує як нав'язаний згори символ пам'яті, а значить нібито миру, і 240 років - як символ війни. Червоно-чорний мак - тільки пам'ять, ціле ХХ століття пам'яті за загиблими на полях не тільки Фландрії, про яку згадується у вірші - а всього світу. Ну і, звісно, "червоне - то любов, а чорне - то журба", кольори крові і землі українцям добре знайомі. Ми пам'ятаємо, яким страшним лихом для українців була Друга світова війна. Пам'ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями Об'єднані Нації. Пам'ятаємо: той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона – запорука того, що в майбутньому подібна трагедія не повториться.