02 грудня 2016
Михайло Григорович Кот з Атюші став інвалідом ще зовсім молодим – у 19 років на донбаській шахті, куди після закінчення школи поїхав навчатись і працювати.
На четвертому місяці роботи машиністом вугільного комбайна був травмований пластом породи, що несподівано обірвалась і поставила печатку інвалідності на все життя.
Але не скорився з долею шахтар, після лікування повернувся додому в Атюшу і попри інвалідність працював на різних роботах – і диспетчером, і бригадиром, і майстром виробничого навчання, і теслею, і слюсарем.
Подібна доля і в його земляка Івана Опанасовича Оксененка, який в далекому 1971 році, працюючи комбайнером в колгоспі «Правда», в 44-му році отримав виробничу травму, втратив обидві гомілки та став інвалідом праці.
Михайла Григоровича та Івана Опанасовича знає і поважає все село за товариську вдачу, людяність і щиросердність. Ніколи не нарікають ветерани на долю, завжди були і є прикладом для інших. Завдячуючи Фонду, своєчасно отримують щомісячні страхові виплати, і медико-соціальні послуги, протезування, отримали безкоштовно автомобілі «Славута», за що дуже вдячні працівникам відділення.
Це лише дві долі, дві життєві історії людей з особливими потребами (з майже 200 інвалідів праці, які облікуються у відділенні), які попри фізичні страждання, травми, живуть і працюють, допомагають іншим, виховують молодь у кращих традиціях нашого народу.
Наперекір усім втратам і болям, усім ударам долі поважні ветерани не втратили прагнення до життя і бажання боротися за нього. Здоров'я всім міцного і довгих років життя!