24 червня 2013
22 червня 1941 року – трагічна сторінка, яка увійшла у життя мільйонів українців. Цей день для нас сповнений важких спогадів і болю. Найкривавіша в історії світу війна принесла українцям незліченні жертви й страждання, смерть та руйнацію. Гірка доля не оминула жодної української родини. Сьогодні навіть важко уявити масштаб випробувань, болю і горя, що випали на долю минулих поколінь. Виявивши нечуваний героїзм та єднання у жорстоких боях, у гіркоті нищівних поразок і славі звитяг, українці здобули мир та омріяну єдність у межах однієї держави, яка ще мала пройти свій тернистий шлях до незалежності.
Велика Вітчизняна війна з її героїзмом і трагізмом, поразками і перемогами – це наша історія, історія наших співвітчизників: синів і дочок матері-Вітчизни, українського народу, які стали жертвами гітлерівського фашизму.
Сьогодні поруч з нами живуть ветерани війни, їм пощастило залишитись живими, але ветеранські лави рідшають з кожним днем. Тому турбота про них, постійна увага про їх потреби і запити – святий обов’язок – справа честі держави і суспільства вцілому.
На цій війні за нашу Батьківщину поклали своє життя мільйони людей заради тих, хто живе зараз. Ніхто не забутий! Сьогодні ми схиляємо голови перед святою пам’яттю тих кривавих років, полеглих на полях битв, одночасно віддаючи шану живим учасникам тепер уже далекої війни, які своїм ратним подвигом, самовідданою працею забезпечили Велику Перемогу. 22 червня навіки залишиться в нашій пам’яті як День Великої Скорботи...
Голова районної державної адміністрації С.В. Євменов,
голова районної ради Л.М. Салімон.
Людям із порушенням зору
