31 травня 2013
Щороку в перший день літа ми відзначаємо Міжнародний день захисту дітей - свято радості та одвічної надії. Цей день покликаний нагадати суспільству про необхідність дотримання та поваги прав дитини, боротьби з експлуатацією дитячої праці, прав дитини на освіту, дозвілля й захист від фізичного та психологічного насилля, до проблем охорони здоров'я.
Двадцять сьомого лютого на розширеному засіданні Уряду Президент України Віктор Янукович проголосив нові соціальні ініціативи «Діти – майбутнє України», спрямовані на захист дітей, визначивши при цьому пріоритет: «Ми робимо стратегічну інвестицію в тих, хто будуватиме і розвиватиме Україну практично до кінця ХХІ століття». І одним із напрямків соціальних ініціатив Президента є реалізація кожною дитиною права на виховання в сім'ї, зростання в безпечному сімейному оточенні.
Найбільший скарб країни – це її люди. Яким виросте молоде покоління, такою буде наша держава. Діти – це наше майбутнє, саме на них ми покладаємо надії, в них ми бачимо запоруку нашого особистого щастя та здійснення мрій. Саме в дітях ми хочемо бачити здійснення своїх мрій і сподівань. Адже ця маленька людина – це продовження своїх батьків, це набір генів, звичок, виховання. Діти не лише зміцнюють сім’ю, а й продовжують її на багато поколінь вперед. Діти - це безмежна, ще не зіпсована щирість і відвертість. Вони мають жити в світі, який не знає, що таке жорстокість, біль та насильство, не повинні страждати від того, що хтось вважає їх чужими.
Їх майбутнє залежить від нас. Наше майбутнє залежить від них. Саме тому святий обов’язок родини, школи, органів влади та громадськості подбати про всебічний розвиток інтересів та здібностей українських дітлахів, забезпечити їм належний рівень виховання і дотримання прав дитинства.
Кожна дитина заслуговує на щасливе та безтурботне дитинство. Коли сонце світить і не доводиться перейматись речами, які починають турбувати вже в дорослому житті.
На жаль, так складається життя, що не всім малюкам пощастило відчути батьківську любов та материнську ласку. Їм доводиться самостійно виживати та шукати свій власний шлях. Комусь це вдається, комусь – ні, проте, якщо кожна дитина буде відчувати хоч крихту тепла та батьківської турботи, світ зміниться на краще вже завтра.
Вирішення проблем дітей, які потребують соціального захисту, законом покладено на органи опіки та піклування. Безпосереднє виконання функцій щодо виявлення таких дітей, їх влаштування покладаються на служби у справах дітей, заклади охорони здоров’я, управління соціального захисту населення, відділи освіти. Перебуваючи у постійному контакті, вони зобов’язані вживати всіх можливих заходів щодо захисту прав та інтересів дітей, які залишилася без батьківського піклування.
Найголовніше для кожної дитини – відчувати батьківську підтримку та материнську ласку, мати сім'ю, у якій тебе любитимуть і турбуватимуться про тебе. Саме в сім’ї формуються світогляд, морально-естетичні ідеали і смаки, норми поведінки, трудові навички, ціннісні орієнтири дитини, тобто усі ті якості, які згодом становитимуть її сутність як особистості. А отже, головне завдання органів опіки та піклування – зробити все можливе, аби дати кожній дитині родинне тепло та затишок.
Усиновлення було та залишається найоптимальнішою формою виховання дитини та надає їй більше прав і гарантій. Це найоптимальніший, але не єдиний шанс дитини мати сім'ю.
У наш час найпоширенішими сімейними формами виховання є опіка та піклування, у зв'язку з тим, що, як правило, виховувати та утримувати дитину, яка залишилася без батьківського піклування, виявляють родичі та близькі. А відповідно до чинного законодавства опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним. Але значна частина дітей, позбавлених батьківського піклування не має родичів, які б мали бажання та можливості для виконання обов’язків опікуна або піклувальника. І тоді у них один шлях – інтернат. Та чи замінить він дитині сім'ю? Звісно, дитина там буде нагодована, вдягнута та доглянута, але…
Виховання дітей в інтернатних закладах формує у них специфічне ставлення до життя, значно корегує їх психологічні якості. Діти з інтернату обділені не лише батьківською любов’ю. Вони обділені життєвим, соціальним досвідом. І коли інтернатне життя закінчується, а починається нове, самостійне, такі діти виявляються зовсім не готовими до нього, і це тягне за собою нові, часто досить трагічні наслідки… І тоді вже їхні власні діти стають вихованцями інтернатів. І історія повторюється. Як же розірвати це замкнуте коло?
Найефективнішим, що може сприяти вирішенню проблем соціального становлення різнобічного виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, є передача їх на виховання у сім’ю, у природне соціально-педагогічне середовище, що спроможне впливати на виховання дитини. Саме шляхом створення прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, можна реалізувати вимоги міжнародних документів щодо забезпечення права дитини зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та взаєморозуміння. Ці сімейні форми виховання відрізняються перш за все тим, що держава гарантує їм постійну матеріальну та соціальну підтримку.
Щороку близько 8 тисяч дітей залишаються без батьківського піклування через складні життєві обставини, безвідповідальне ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, вживання батьками алкоголю, наркотичних засобів, а також через їх жорстоке поводження з дитиною.
На сьогоднішній день на первинному обліку служби у справах дітей Семенівської районної державної адміністрації перебуває 17 дітей, які виховуються у інтернатних закладах і потребують влаштування до сімейних форм виховання. Здебільшого це діти старшого віку або такі, які мають проблеми зі здоров'ям. Але всі вони мріють про родинний затишок, про міцне батьківське плече та лагідні материнські руки. Не залишайтеся байдужими…
Служба у справах дітей районної державної адміністрації
Людям із порушенням зору
