29 січня 2019
29 січня сто один рік тому біля невеличкої станції Крути, що розташована на Чернігівщині, відбувся бій, в якому полягли українські юнаки – військові курсанти, студенти та гімназисти, які щиро вірили, що захищають ідеали свободи і незалежності України.
Триста студентів пішли на вірну смерть, ставши на захист Батьківщини в нерівній боротьбі з численним військом більшовиків, що наступало на Українську Народну Республіку. Ця героїчна й водночас трагічна подія ознаменувала початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення нашого права жити на своїй землі та святого обов’язку боронити її.
Сьогодні ми схиляємо голови перед Героями, які віддали своє життя за вільну Україну. Подвиг Героїв Крут протягом століття є національним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність. Нинішнє покоління захисників України гідно продовжують традиції воїнів – героїв, захищаючи суверенітет і незалежність нашої країни. Україна пишається своїми Героями.
Історична довідка. 7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний наступ на Україну. У середині січня вони встановили контроль майже на всьому Лівобережжі та просувалися на Київ. За таких умов 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки.
Після захоплення Полтави вздовж залізниці на захід наступала так звана перша Революційна армія, а з Гомеля на Бахмач — друга. Саме там, де сходилися дві залізничні колії, вони планували об’єднатися.
Тривалий час найбоєздатнішою українською частиною на Чернігівщині був бойовий відділ 1-ї Української військової юнацької школи сотника Аверкія Гончаренка. Спільно з іншими військовими підрозділами та добровольцями 25–27 січня вони героїчно обороняли вузлову залізничну станцію Бахмач Чернігівська області. Під загрозою оточення, оборонці змушені були відступити до станції Крути, де почали укріплюватися.
28 січня у Бахмачі обидві радянські армії з’єдналися. Командував ними Михайло Муравйов. Більшовики почали рухатися в бік Києва.
Наступного дня на станції Крути їхній наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення — учні Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького та Помічного студентського куреня Січових стрільців (18–20-річні юнаки з Університету святого Володимира, Українського народного університету, Київської гімназії Кирила та Мефодія). Курсанти юнацької школи, студенти і гімназисти мали погане озброєння однак до них приєдналися близько 80 добровольців із підрозділів Вільного козацтва з Ніжина. 29 січня 1918 року на залiзничнiй платформi в Крутах перебувало до 520 українських воякiв, юнакiв і студентiв, озброєних 16 кулеметами та однією гарматою. Росіяни вдесятеро переважали, мали бронепотяг та артилерію.
Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко. Завдяки вигідній позиції і героїзму, українцям вдалося стримати наступ до темряви. Під тиском ворога українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Одна студентська чота — 27 хлопців, заблукавши у темряві, повернулися до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Хлопців катували, а потім стратили. Згодом майже всіх героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві.
Людям із порушенням зору
