25 квітня 2016
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909 (далі — Закон 909) внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464 (далі — Закон № 2464).
У зв’язку із змінами з 01.01.2016 з переліку платників, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, вилучені фізичні особи — підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (далі — фізичні особи — платники єдиного внеску).
В свою чергу вищезазначеним особам, окрім громадян України, які працюють за межами України, частиною 5 статті 8 Закону № 2464 з 01.01.2016 передбачена сплата єдиного внеску в розмірі 22 відсотків до бази нарахування, визначеної статтею 7 цього Закону, у строки визначені абзацами 3-5 частини 8 статті 9 Закону №2464.
Із суми єдиного внеску, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №675 «Про затвердження пропорцій розподілу єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (із змінами внесеними постановою КМУ від 18.02.2016 №85) здійснюється розподіл на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.
Відповідно до частини 3 статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999р. № 1105 (далі Закон № 1105) за умови сплати страхових внесків до Фонду, особи, які забезпечують себе роботою самостійно – платники єдиного внеску, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за рахунок коштів Фонду.
Як відомо, відповідно до ч. 8 ст.9 Закону №2464 для фізичних осіб - підприємців визначено спеціальні строки сплати єдиного соціального внеску (далі – ЄСВ), а саме:
- фізичні особи-підприємці на загальній системі зобов'язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року;
- фізичні особи – підприємці на спрощеній системі оподаткування сплачують ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ;
- фізичні особи, які займаються професійною діяльністю зобов'язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
При цьому звітним періодом для вищезазначених платників ЄСВ є календарний рік. Тож, мати право на виплати від Фонду можуть тільки підприємці, які своєчасно сплачують за себе ЄСВ.
Обчислення середньоденного доходу для розрахунку страхових виплат фізичним особам – платникам єдиного внеску здійснюється відповідно до п. 2, п.3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 №1266 (в редакції Постанови КМУ від 26.06.2015р. №439) (далі – Порядок) з урахуванням особливостей розрахунку для вказаної категорії осіб.
Зокрема, якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, середній дохід визначається для розрахунку:
- допомоги по тимчасовій непрацездатності (крім тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, що пов’язані з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням), оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності — виходячи з нарахованого доходу, з якого сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку;
- допомоги по вагітності та пологах — виходячи з нарахованого доходу, з якого сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.
Обчислення страхового стажу здійснюється за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування та визначається відповідно до статті 21 Закону № 1105 як період, за який нею сплачено страхові внески, в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок крім випадків, передбачених абзацом другим частини першої цієї статті.
При цьому отримання даних робочими органами Фонду з цього реєстру до подання фізичною особою — платником єдиного внеску звітності відповідно до законодавства є неможливим.
Враховуючи викладене, до фізичних осіб — платників єдиного внеску, які у 2015 році не підлягали загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (не були найманими працівниками або застрахованими за цим видом страхування на добровільних засадах) повинно бути застосоване обмеження розміру допомоги, передбачене ч.4 ст.19 Закону №1105 та п.29 Порядку.
Слід зазначити, що для фізичних осіб — платників єдиного внеску, які у 2015 році мали укладені договори добровільного страхування, розрахунковий період необхідно визначати із урахуванням місяців добровільного страхування.
Середній дохід для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів страхувальника обчислюється страхувальниками на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС (пункт 32 Порядку).
Тому розрахунок матеріального забезпечення фізичними особами — платниками єдиного внеску до закінчення терміну подання звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування необхідно здійснювати із розміру мінімальної заробітної плати на момент настання страхового випадку.
У разі несплати єдиного внеску у строки, визначені Законом № 2464, матеріальне забезпечення, виплачене із розміру мінімальної заробітної плати, підлягатиме поверненню.
Фінансування матеріального забезпечення фізичним особам – платникам єдиного внеску здійснюється на підставі заяви-розрахунку, форма якої затверджена Порядком фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженим постановою правління Фонду від 22.12.2010 р. № 26.
При цьому, з метою контролю за використанням коштів Фонду, таким особам до заяви-розрахунку необхідно додати довідку з територіального фіскального органу про сплату єдиного внеску або копії квитанцій про сплату єдиного внеску за розрахунковий період, а також копію листка непрацездатності.
Н-Сіверська МРВД ФСС ТВП
Людям із порушенням зору
