back

До 25—ї річниці перепоховання праху Василя Стуса, Олекси Тихого та Юрія Литвина

20 листопада 2014

20 листопада, вшановуючи пам’ять, громадську мужність, самовідданість у боротьбі за незалежність України та з нагоди 25-ї річниці від дня урочистого перепоховання видатних правозахисників в загальноосвітніх закладах району на уроках історії і позакласних годинах діти ознайомились з творчістю Василя Стуса, Юрія Литвина, діяльністю Олекси Тихого.

В бібліотечних закладах району були організовані тематичні виставки і викладки літератури.

19 листопада 1989 року відбулось перепоховання в Києві на Байковому кладовищі: Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого. В. Стус - український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник.

Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Герой України. За власні переконання в необхідності української культурної автономії, творчість Василя Стуса була заборонена радянською владою, а сам поет був на 12 років позбавлений волі. Вбитий радянською владою в концтаборі біля села Кучино Пермської області. Ю. Литвин український поет, письменник, журналіст і правозахисник.

Заарештований та звинувачений у створенні підпільної націоналістичної організації «Група Визволення України» і засуджений до 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у мордовських таборах для політв’язнів.

Вбитий радянською владою в тюрмі біля села Кучино Пермської області.

О. Тихий — український дисидент, патріот і правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи.

Виступав на захист української мови. Помер від виснажливих мордувань в лікарні під час ув’язнення.

У листопаді 1989 року прах Юрія Литвина, Василя Стуса і Олекси Тихого був перевезений до Києва і з почестями похований на Байковому кладовищі.

— Приблизно 30 тисяч людей вийшло на вулиці Києва, — згадував колишній товариш Стуса Василь Овсієнко. — Як ішли Володимирською повз будівлю КДБ, боялися, щоб не було провокацій. Але це була перша акція, де влада не посміла трощити синьо-жовті прапори, де нас не лупили древками й кийками.

Труни спочатку повезли на Софійську площу, потім до пам’ятника Шевченку. А звідти вже несли на руках до Байкового кладовища. Рух у місті припинився. Люди стояли зі свічками по Володимирській. На мітингу виступили В’ячеслав Чорновіл, Іван Драч, Михайлина Коцюбинська.

На могилах установили однакові дубові хрести. У березні 1990-го їх підпалили. Винних не знайшли. 1993 року встановили три козацькі хрести із сірого пісковику.




Сектор інформаційної діяльності та

комунікацій з громадськістю