20 червня 2014
Недільний ранок 22 червня 1941 року трагічною сторінкою увійшов у життя мільйонів українців. У цей день розпочалася найжахливіша війна в історії нашого народу – Велика Вітчизняна, яка забрала життя кожного п'ятого співвітчизника.
День початку війни став в Україні історичним днем глибокої скорботи, адже шквал крові, болю і смерті, який пронісся над нашою землею, тривав кілька довгих років, одних із самих довгих років в житті тих, кому вдалося пережити весь цей жах. А багатьом не вдалося. Не судилось пережити цю мить, адже це тільки мить у тисячолітній історії всього нашого людства. Невже ми забули про це?
Кожен раз в цей День ми згадуємо. Згадуємо про тих, хто так і не повернувся з цієї війни. Про тих, хто кров’ю і потом відстоював нашу перемогу. Про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані іншими людьми. Цей день нагадує нам про всіх загиблих, закатованих у фашистській неволі, які померли в тилу від голоду та поневірянь.
Ніхто не забутий! Ніщо не забуте! Так ми говоримо своїм дітям. Ми стали передавати це з покоління в покоління. Ми закріпили цю пам’ятну дату в наших серцях. Вона є в наших національних календарях, Ми сумуємо за всіма, хто ціною свого життя виконав святий обов’язок по захисту Батьківщини.
На нас, на наших дітях лежить величезна відповідальність пам'ятати про них, підтримувати словом і ділом щоденно. Це наш святий обов'язок в ім'я великого подвигу живих, в пам'ять про тих, хто не повернувся.
Схиляємо голову перед тими, хто дивився смерті в обличчя.
С.І. Деденко В.В. Малкович
Голова райдержадміністрації голова районної ради
Людям із порушенням зору
